Сторінка:Бальзак. Бідні родичі. Кузина Бета (1929).pdf/327

Цю сторінку схвалено
 
Розділ XXIX.
ЗАКІНЧЕННЯ ПРО ЖИТТЯ ТА ПОГЛЯДИ СЕЛЕСТЕНА КРЕВЕЛЯ.

Розмір суми так дуже вплинув на Кревеля, що його палке хвилювання, коли він бачив біля ніг своїх цю прекрасну жінку, тепер розвіялось. Крім того, хоч яка янгольська та свята буде жінка, а коли вона плаче гіркими слізьми, то краса її зникає. Панії Марнеф, як ми бачили, часом пхинькають, ронять на щоку сльозину, але ридма ридати, червонити собі очі та ніс!.. такого злочину вони не роблять ніколи.

— Ну, дитино моя, заспокойтесь, чорт бери! — провадив Кревель, взявши руку прекрасної пані Гюло та поплескуючи її. — Навіщо ви просите в мене двісті тисяч франків? Що ви з ними робитимете? Для кого це?

— Не вимагайте від мене жадного пояснення, — відповіла вона, — дайте мені їх!.. Ви врятуєте життя трьом душам і честь своїх дітей.

— І ви гадаєте, — сказав Кревель, — що знайдете в Парижі чоловіка, який з одного слова майже божевільної жінки метнеться не знати-де до шухляди по двісті тисяч франків, що там любенько собі вилежуються, чекаючи, коли вона зволить їх розтринькати? От як ви знаєте життя, справи, красуне моя!.. У вас хворі є, так хай причащаються, бо ніхто в Парижі, за винятком його божественної величности пана Банка, славетного Нусінґена та безглуздих скупців, закоханих у