— Коли-б ти розумів, — відповіла вона, — я померла-б від сорому й мені не стало-б сили зробити цю останню жертву.
— Накрито, пані, — сказала, ввійшовши, Марієта.
Гортензія прийшла привітатись із батьками. Треба було йти снідати й заличкувати свій настрій.
— Ідіть снідати без мене, я зараз! — сказала баронеса.
Вона сіла до столу й написала такого листа:
„Любий пане Кревель, маю до вас прохання, чекаю вас сьогодні вранці й покладаюсь на вашу, відому мені, чемність, що ви не примусите довго себе чекати. „До послуг готова
„Аделіна Гюло“.
— Луїзо, — сказала вона доччиній покоївці, що подавала до столу, — сходіть до швайцара, хай негайно віднесе цього листа на адресу й спитає відповіди.
Барон, що читав газети, подав дружині одну республіканську газету, показуючи їй на статтю, і сказав:
— Чи встигнемо? Ось стаття, одна з тих жахливих заміток, якими газети натякають на свої політичні наміри.
„Один з наших кореспондентів повідомляє нам з Алжира, що в інтенданстві Оранської провінції викрито такі надужиття, що довелося справу передати до суду. Хабарництво очевидне, винуватці відомі. Якщо кара не буде сувора, то ми й далі втрачатимо більше людей через надужиття, що позначається на їхньому харчуванні, ніж гине їх від арабської зброї та давучого клімату. Чекаємо нових відомостей, щоб висвітлити далі цей сумний факт.
„Тепер нас не дивує страх, що його викликає запровадження в Алжирі преси, як розуміє її Хартія 1830 року“.
— Зараз одягаюсь і йду до міністерства, — сказав барон, устаючи з-за столу; — час надто
