Фішера, хоч перший його лист уже певно віщував про небезпеку, яка стала тепер такою пильною. Барон у страшному хвилюванні вийшов із їдальні й у вітальні впав знеможений на канапу. Він був приголомшений, безпам'ятний, мов після тяжкого падіння. Втупив очі в розетку на килимі, забувши, що тримає в руці фатального Йоганового листа.
Аделіна почула з своєї кімнати, що дружина її повалився на канапу, як бездушна маса. Цей шелест був такий надзвичайний, що вона подумала про апоплексичний удар. Вона глянула крізь двері в дзеркало, охоплена тим жахом, що забиває подих та припинає до місця, і побачила, що її Гектор завмер у безтямній поставі. Баронеса вийшла навшпиньки, Гектор не почув нічого, вона підійшла до нього, побачила листа, взяла його, прочитала й затремтіла всім тілом. Вона пережила тут жостоке нервове збурення, якого слід лишається в тілі назавжди. Через кілька день вона почала страждати на постійний нервовий дріж, але зараз, коли минулось перше вражіння, потреба діяти надала їй сили, що повстала з найглибших джерел її життьового єства.
— Гекторе! Ходімо до мене в кімнату, — сказала вона ледве чутно. — Щоб дочка тебе не побачила в такому стані! Ходімо, друже, ходімо.
— Де знайти двісті тисяч франків? Я можу добитися, щоб за комісара послали Клода Віньйона. З нього розумний і спритний хлопець… Це справа двох днів… Але двісті тисяч франків — у сина їх немає, його будинок заставлений за триста тисяч франків. У брата хіба-що набереться тридцять тисяч заощаджень. Нусінґен тільки посміється з мене!.. Вовіне?.. Він не дуже ласкаво позичив мені десять тисяч франків, щоб доповнити суму, яку треба було дати синові того негідника-Марнефа. Ні, нічого не вдієш, треба мені йти до маршала, признатися йому до всього, вислухати від нього, що я шахрай, прийняти вся його лайку й потім пристойно покинути справи.
