Сторінка:Бальзак. Бідні родичі. Кузина Бета (1929).pdf/312

Цю сторінку схвалено

Такий був наслідок товаришування, що об'єднує славні рештки наполеонівської фаланги — вони й досі почувають себе ніби в таборі, почувають себе зобов'язаними захищати одне одного від і проти всіх.

— Ще одна така ласка, — подумав Гюло, йдучи двором, — і я пропав.

Нещасний урядовець пішов до барона Нусінґена, якому був винен уже незначну суму, і спромігся позичити в нього сорок тисяч франків, ще на два роки заставивши свою платню; але барон поставив умову, що, в разі відставки Гюло, законна частина пенсії буде повернута на сплату цієї суми, аж поки не покриті будуть відсотки й капітал. Цю нову угоду зроблено, як і першу, на ім'я Вовіне, якому барон підписав на дванадцять тисяч векселів. Другого дня фатальний протокол, скаргу Марнефа — все знищено. Скандальне підвищення добродія Марнефа, мало й помічене у хвилюванні липневих свят, не викликало в газетах жадної статті.