Завдяки цій стратегії, опертій на самолюбство чоловіків, що пробувають на становищі коханців, коло столу у Валерії сиділо четверо веселих, збуджених, зачарованих чоловіків, певних своєї любови, і Марнеф жартома назвав їх Лісбеті п'ятьма отцями церкви, зараховуючи до них і себе.
Тільки в барона Гюло спочатку було заклопотане обличчя. Ось через що: перед тим, як іти з міністерства, він одвідав начальника особистого складу, генерала, з яким приятелював уже тридцять років, і почав з ним розмову про призначення Марнефа на посаду Коке, який погодився податись у відставку.
— Любий друже, — сказав він йому, — я не хотів просити цієї ласки в маршала, не порозумівшись із вами й не діставши вашої згоди.
— Любий друже, — відповів начальник, — дозвольте зауважити вам, що, ради вашої-ж користи, вам не варто обстоювати це призначення. Свою думку про це я вже вам казав. Це викличе скандал у міністерстві, де й так занадто вже цікавляться вами й панією Марнеф. Це, звичайно, між нами. Я не хочу ні ображати ваші чуття, ні робити вам якоїсь прикрости, і зараз вам це доведу. Якщо ви конче за це стоїте, якщо хочете просити посаду пана Коке — а це буде правдива втрата для військового міністерства, він працює в нас з 1809 року, — тоді я поїду на два тижні на село, щоб лишити вам вільне поле коло маршала, який любить вас, як сина. Отже, я не буду ні за, ні проти й не зроблю нічого наперекір своїй адміністративній совісті.
— Дякую, — відповів барон, — я подумаю про те, що ви мені зараз сказали.
— Якщо я дозволив собі зробити це зауваження, любий друже, то тільки тому, що справа тут багато більше торкається ваших особистих інтересів, ніж моєї служби та самолюбства. Передусім, голова всьому — маршал. Потім, мій любий, нам так багато закидають, що одним більше чи
