„Не думайте, що я зміню коли-небудь своє рішення. Не шукайте причини в моїй молодості, у властивій їй нерозважності, в запальності молодої, ображеної любови — це буде величезна помилка.
„Оці два тижні я дуже багато міркувала про життя, про любов, про наш союз та наші обопільні обов'язки. Я дізналась про всю глибінь відданности своєї матери, вона розповіла мені свої страждання! Двадцять три роки вона що-дня творить подвиги, але я не почуваюсь на силу наслідувати її — не тому, що люблю вас менше, ніж вона батька, а через особливості самої моєї вдачі. Наше життя стане пеклом, я можу так стерятись, що ославлю вас, ославлю себе, ославлю нашу дитину. Я не хочу бути панією Марнеф, а жінка моєї вдачі на цьому шляху може й не спиниться. Собі на лихо, я пішла в Гюло, а не Фішерів.
„На самоті, в далечині від Ваших бешкетів, я відповідаю за себе, — мене підтримають турботи за нашу дитину й присутність моєї сильної, великої матери, що втишуватиме життям своїм бурхливі пориви мого серця. Там я можу бути доброю матір'ю, добре виховати нашого сина й жити. А коли у Вас лишуся, Жінка вб'є Матір, і безнастанні сварки схитнуть мою вдачу.
„Я ладна померти відразу, але не хочу хворіти двадцять п'ять років, як моя мати. Якщо Ви зрадили мене після трьох років безмежної, безперервної любови ради коханки Вашого тестя, то яких-же суперниць не матиму я від Вас пізніше? Ах, пане, ви раніше, ніж батько мій, стаєте на шлях розпусти та марнотратства, ганебний для батька родини шлях, де губиться пошана дітей, а в кінці чекає сором і розпач.
„Я не буду невблаганна. Незламні почуття не личать кволим істотам, що живуть під божим оком. Якщо Ви здобудете славу й багатство упертою працею, якщо відмовитесь куртизанок і непевних та заболочених стежок, тоді знову знайдете гідну вас дружину.
