так добре вдавала, була, крім того, новиною для Венцеслава після трьох років легкої насолоди. Гортензія була дружиною, а Валерія — коханкою. Багатьом чоловікам хочеться мати ці два видання того самого твору, хоч невміння зробити з дружини коханку є для чоловіка безперечний доказ його невисокої моральної якости. Зрадливість такого роду є ознака безсилости. Постійність завжди буде генієм кохання, ознакою тієї безмежної сили, що творить поетів! Треба поєднувати всіх жінок у дружині так само, як масні поети сімнадцятого століття робили з своїх Манон Ірід та Хлой.
— Ну, — сказала Лісбета двоюрідному кузенові, побачивши, що він уже заворожений, — як Валерія по-вашему?
— Занадто чарівна! — відповів Венцеслав.
— Не хотіли ви мене слухати, — провадила Бета. — Ах, Венцеславку мій, ви були-б коханцем цієї сирени, одружилися-б із нею, коли вона овдовіє, і мали-б її сорок тисяч франків ренти!
— Справді!..
— Авже-ж, — відповіла Лісбета. — Ну, бережіться-ж, я вас попереджала про небезпеку, не спаліть на вогні своїх крильців! Дайте мені руку, вже накрито.
Ніяка мова не могла-б вплинути деморальніше, ніж оця, бо покажіть ви полякові прірву, так він у неї зразу-ж і плигне. Народ цей відрізняється найбільше своїм кавалерійським духом, він вірить, що може всі перешкоди подолати й вийти переможником. Цей удар острогами, яким Лісбета підбурювала пиху свого кузена, був поглиблений видовиськом їдальні, де блищало чудове срібло, де Стейнбок побачив усю витонченість та вишуканість паризьких розкошів.
— Краще я зробив-би, — подумав він сам собі, — коли-б одружився з Селіменою.
За обідом Гюло був чудовий — йому приємно було бачити тут свого зятя, а ще приємніше почувати певність свого замирення з Валерією, якої
