вишліхуваний вправною рукою і вставлений у відповідну оправу, оцінувало в усій його вартості кілька честолюбних службовців. Хто бачив Бету в-перше, той мимоволі тремтів від дикої поезії, яку спритна Валерія зуміла виявити, прикрасивши одягом цю криваву черницю, майстерно обрямивши стрічками її сухе, оливкове обличчя, де блищали чорні, як і волосся, очі, виставивши на показ її негнучий стан. Бета, як божа матір Кранаха та Ван-Дейка, як візантійська божа матір, зведені з своїх рям, зберігла тугість та правильність цих таємничих постатів, близьких родичок Ізід та жіночих божеств, що клали в футляри єгипетські скульптори. Це був рухливий граніт, базальт, порфір. Здихавшись до віку матеріяльного клопоту, Бета була в чудовому настрої і приносила веселощі скрізь, де ходила обідати. До того-ж барон оплачував її маленьке помешкання, умебльоване, як ми знаємо, рештками будуару та кімнати її приятельки Валерії. „Життя почала я, казала вона, справді голодною козою, а кінчаю левицею“. Вона й досі виконувала найскладніші брузументні роботи для пана Ріве, та це тільки, казала вона, аби не марнувати часу. Проте, в житті її, як побачимо, повно було клопіт, але в людей, що вийшли з села, така вже голова, що заробітків вони ніколи не покидають, нагадуючи цим євреїв.
Що-ранку кузина Бета ходила вдосвіта з куховаркою на базар. За Бетиним планом видаткова книжка, що руйнувала барона Гюло, повинна була збагатити її любу Валерію, і таки дійсно її збагачувала.
Яка з хатніх господинь не дізнала на собі після 1838 року згубних наслідків від антисоціяльних доктрин, що їх поширюють серед нижчих клас письменники-палії? По всіх господарствах тепер служницька рана є найболючіша з усіх фінансових ран. За дуже малими винятками, годними монтіонської премії, кухар та куховарка — це хатні злодії, найняті, зухвалі злодії, яких ласкаво покриває
