Якщо паризька жінка вирішить обернути свою красу в промисел та крам, то не завжди вона на цьому забагатіє. В Парижі можна здибати в жахливих обставинах чудові й дуже розумні створіння, що кепсько кінчають життя, почате в насолодах. Бо не досить іще пуститись на ганебну стежку куртизанки з надією на цьому піджитись, не скидаючи одежи чесної, заміжньої буржуазки. Порокові важко даються перемоги; він має ту подібність до Генія, що обом їм потрібен щасливий збіг обставин для того, щоб поєднати багатство і хист. Знищіть чудернацькі фази Революції, і немає Імператора, він був-би тоді хіба-що другим виданням Фабера. Продажня краса без прихильників, без слави, без ганебного ордену, здобутого ціною змарнованих багатств — це Кореджо на горищі, це Геній, що конає в мансарді. Отже Лаїс у Парижі повинна передусім знайти багатого чоловіка, щоб захопився нею й дав-би їй справжню ціну. Зокрема мусить вона зберігати велику елегантність, що править для неї за вивіску, мати досить гарні манери, щоб тішити чоловіче честолюбство, мати розум на взір Софії Арну, який розворушує апатію багачів; нарешті мусить захоплювати розпутників, вдаючи, що вірна одному, на щастя якого тоді заздрять.
Ці умови, що їх жінки такого ґатунку звуть шансом, не так легко здійснюються в Парижі,
