через вашу чудну поведінку. Моя дочка Гортензія могла віддатись заміж, шлюб цілком залежав від вас, я вірила у ваші великодушні почуття, я гадала, що ви віддасте справедливість жінці, яка завжди носила в серці тільки образ свого чоловіка, що ви звільните її від потреби приймати людину, яка може її компромітувати, що ви ради чести родини, з якою звязані, не вагаючись допоможете Гортензії улаштуватись із паном радником Леба… А ви, пане, перешкодили цьому весіллю…
— Пані, — відповів колишній парфюмер, — я зробив, як чесна людина. До мене прийшли й спитали, чи будуть сплачені двісті тисяч франків посагу, обіцяних за Гортензією. Я відповів дослівно так: — „Я цього не гарантую. Мій зять, якому родина Гюло призначила цю суму в посаг, мав борги, і я гадаю, що, коли пан Гюло д'Ерві завтра помре, то вдова його лишиться без шматка хліба“. Оце й усе, люба пані.
— Чи сказали-б ви так, пане, — спитала пані Гюло, пильно дивлячись на Кревеля, — коли-б я для вас зрадила свої обов'язки?..
— Не мав-би права так казати, люба Аделіно, — скрикнув цей своєрідний коханець, уриваючи баронесу на слові, — бо ви знашли-б тоді посаг у моєму папіровникові…
І додаючи до слова й діло, гладкий Кревель схилився на одне коліно та поцілував руку пані Гюло, бо від його слів її охопив німий жах, який він визнав за вагання.
— Купити доччине щастя ціною… О, встаньте, пане, або я подзвоню.
Колишній парфюмер через силу підвівся. Ця обставина такої люти на нього нагнала, що він знову став у позицію. Майже в усіх чоловіків є улюблена постава, що в ній вони сподіваються виявити всі переваги, якими обдарувала їх природа. У Кревеля ця поза полягала в тому, що він схрещував руки під Наполеона, одвертав трохи
