яких найкращі вона залишила в посаг. Продаж цей дав п'ятнадцять тисяч франків, але п'ять тисяч витрачено на вбрання Гортензії. Що-ж ті десять тисяч франків, коли треба встаткувати помешкання молодого подружжя за вимогами сучасних розкошів? Але подружжя молодих Гюло, дядько Кревель та граф Форцгеймський зробили вельми цінні подарунки, бо старий дядько держав про запас грошенят на срібний посуд. Завдяки такій підмозі, навіть найвимогливіша парижанка була-б задоволена обставою молодого подружжя в помешканні, що вони вибрали собі на вулиці Сен-Домінік коло Площі Інвалідів. Все там гармонувало з їхнім коханням, таким чистим, щирим та сердечним з одного й з другого боку.
Нарешті визначний день настав, бо день цей мусів бути визначним як для Гортензії з Венцеславом, так і для її батька: пані Марнеф вирішила справляти в себе входини другого дня після свого гріха та весілля закоханої пари.
Хто, хоч-би раз за життя, не був на весільному балі? Кожен може звернутись до своїх спогадів й посміхнеться, певно, викликавши в пам'яті юрбу гостей із печаткою святковости як на обличчях, так і на відповідному вбранні. Яке громадське явище краще виявляє нам вплив середовища? Справді святковість одних так міцно діє на инших, що люди як-найкраще призвичаєні до пристойної одежі, мають такий вигляд, наче вони належать до категорії тих, для кого весілля — зовсім виключне свято в його житті. Словом, пригадайте тих поважних, старих людей, яким до всього так байдуже, що вони не змінили навіть своїх щоденних чорних сурдутів; і старі подружжя, що в них на обличчях написаний сумний досвід життя, яке молоді починають, та втіх, що шумують у ньому, як вуглекислота в шампанському вині; і заздрих молодих дівчат, жінок, заклопотаних успіхом свого туалету, і бідних родичів, яких куца одежа контрастує з людьми in fiocchi, і гурманів, що думають
