додержите, то мені, звичайно, дуже приємно буде, що сумний розбрат у нашій родині припиниться.
— Ну, гладкий буркуне, — сказав барон Гюло, силоміць виводячи Кревеля в сад, — ти скрізь обминаєш мене, навіть у моєму домі. Чи варт двом старим прихильникам прекрасної стати та сваритися через якусь спідницю? Справді-ж, це по-крамарському.
— Я не такий красун, пане, як ви, і мої обмежені засоби до спокуси не дозволяють мені так легко винагороджувати свої втрати, як вам…
— Яка іронія! — відповів барон.
— Проти переможника з боку переможеного вона дозволена.
В такому тоні почавшись, розмова кінчилась цілковитим замиренням; але Кревель уперто виговорював собі право на реванш.
Пані Марнеф зажадала бути на весіллі панни Гортензії. Щоб побачити майбутню коханку в своєму домі, державний радник мусів запросити урядовців свого відділу аж до помішників начальників включно. Треба було влаштувати великий баль. Як добра господиня, баронеса підрахувала, що вечірка обійдеться дешевше за обід, і на вечірку можна покликати більше гостей. Отже, весілля Гортензії наробило великого шелесту.
За свідків з боку нареченної були маршал — принц Вісембурзький та барон де-Нусінґен, а з боку Стейнбока — граф де-Растіньяк та Попіно. Після того, як граф Стейнбок увійшов у славу, найвидатніші члени польської еміграції запобігали знайомства з ним, і митець почувавсь до обов'яку їх запросити. Державна Рада, міністерство, до якого належав барон, армія, що бажала вшанувати графа Форцгеймського, теж мала бути в особі своїх вищих представників. Сподівались двохсот обов'язкових гостей. Кому-ж не в тямки тоді бажання панійки Марнеф з'явитись у всій своїй славі серед таких зборів?
Вже місяць баронеса впорядковувала доччину домівку на гроші, здобуті від продажу діямантів, з
