проживе, в неї сухоти, я знаю це. Нікому про це не кажіть, хай бідна дівчина спокійно помре. У дочки моєї буде на двадцять тисяч франків одежі, мати дає їй на шість тисяч франків діямантів…
— Пане, це надто щедро… — сказав спантеличений Стейнбок.
— Що-ж до решти сто двадцять тисяч франків…
— Годі, пане, — сказав митець, — я не хочу, щоб моя люба Гортензія…
— Чи вислухаєте ви мене, палкий юначе? Що до сто двадцяти тисяч франків, то в мене їх немає; але ви їх одержите…
— Пане!..
— Ви одержите їх від уряду замовленнями, що я вам здобуду, ручуся за це словом чести. Бачите, незабаром ви матимете ательє в мармуровому склепі. Виставите кілька статуй, я проведу вас у Інститут. У вищих колах мають ласку до мого брата й до мене, отже, сподіваюсь, мені пощастить здобути вам скульптурних робот у Версалі на чверть тієї суми. Зрештою, ви одержите кілька замовлень від паризького самоврядування, від палати перів, здобудете їх, мій любий, стільки, що доведеться брати помішників. Отак я з вами поквитаюсь. Подумайте, чи підходить вам така сплата посагу, розважте свої сили…
— Я почуваюсь на силу забезпечити свою дружину самотужки, якщо з усім тим не пощастить! — сказав благородний митець.
— Оце мені подобається! — скрикнув барон. — Непохитна певність молодости! Я сам для жінки в огонь пішов-би! Ну, — сказав він, ударивши молодого скульптора по руці, — маєте мою згоду. В ту неділю контракт, а ще через тиждень у суботу — до церкви, це день іменин моєї дружини.
— Все гаразд, — сказала баронеса дочці, що припала до вікна, — наречений твій і батько цілуються.
Прийшовши ввечері додому, Венцеслав знайшов розгадку свого звільнення; швайцар передав йому грубого запечатаного пакета, де була його боргова
