знаєте ви, що головним ворогом буде у вас людина, яка може посилати людей на ешафот?
Дверниця підскакнула на стільці, як та лялька в цяцькі, що зветься „сюрпризом“.
— Заспокойтесь, люба дамо, — вів далі Фрезьє. — Нема нічого дивного, що ви не знали, що то є президент палати королівського суду в Парижі, але ви мусіли знати, що пан Понс має законного спадкоємця. Президент де-Марвіль є один і єдиний спадкоємець вашого хворого, але він побічний у третій лінії, отже пан Понс має право на підставі закона чинити з своїм достатком по своїй волі. Ви не знаєте також, що дочка президентова місяця з півтора тому взяла шлюб із старшим сином графа Попіно, пера Франції, колишнього міністра хліборобства й торгівлі, одного з найвпливовіших у сучасній політиці. У цій спілці президент робиться ще страшніший, ніж він був, як голова суду.
Сібо на цьому слові знову затремтіла.
— Атож, якраз він і спровадить вас туди, — провадив Фрезьє. — Ох, люба дамо, ви не знаєте, що таке червона мантія! Досить уже мати проти себе й звичайну чорну мантію! Якщо ви бачите мене зруйнованим, лисим, мрущим, так тільки через те, що я ненавмисно зачепив дрібненького провінціяльного прокурора! Мене примусили продати з утратою контракту, ще й добре, що сам урятувався, занапастивши достаток! Коли б я надумав опиратись, то не зберіг би права на адвокатство. А ви ще й того не знаєте, що не тільки в президентові Камюзо річ, це дарма було б, але в нього, чи бачите, дружина є!.. І коли здибаєтесь віч-на-віч з цією жінкою, то вас у такий дріж кине, як ніби ви на першу приступку ешафоту стали, волосся у вас дороги полізе. Президентова мстива, вона десять років, заплутуватиме вас у сільце, де ви й загинете. Вона крутить своїм чоловіком, як циган сонцем. Вона призвела до самогубства одного чудового хлопця в Консьєржері, вона геть оббілила одного графа, якого обвинувачували до фалшування. Вона трохи не віддала під опіку одного з найбільших вельмож при дворі Шарля X. Нарешті, скинула генерального прокурора де-Ґранвіля…
