до буржуа. Це — справжні театральні комедії, і завжди ґрунтом для них, як і тут, буває жадібность слуг. Слуги, а надто на селі чи в провінції, за тридцять франків грішми або крамом охоче допомагають такому ділу, де нишпорець заробить тисячу або й дві франків. Є один севрський сервіз, і коли б розповісти історію його здобуття, то вона варта була б усіх дипломатичних хитрощів Мюнстерського конгресу і всього розуму, появленого в Німвеґені, в Утрехті, в Рісвіку та Відені — нишпорці все це перевершили. Їхні способи сягають у безодні особистого інтересу не гірше за мудрощі послів, яким треба розбити найміцніші спілки.
— Порадно натроюдив я Шібо, — сказав брат до сестри, коли та сіла на свого подертого стільця. — А тепера треба порадитьші іж тим, хто оден на тому ші розуміє, з нашим жидом, добрим жидом, которий нама жичить гроші лиш на пятнадчять про́чент!
Ремонанк прочитав у серці панії Сібо. „Хотіти“ для жінок такої вдачі — це значить „діяти“; вони ні перед чим не відступають, аби добитись успіху; від найчистішої чесности вони в одну мить кидаються до найглибшого злочинства. Чесність, як і загалом усі наші почуття, треба поділити на дві чесності — неґативну й позитивну. Неґативна чесність, це така, як у Сібо, — ці люди чесні тільки доти, аж поки не трапиться нагоди забагатіти. А позитивна чесність це та, що завжди пробуває по коліна в спокусі, але не піддається їй, як, наприклад, у касирів. Лихі наміри потоком ринули в розум та серце дверниці крізь загату вигоди, прорвану диявольським словом залізняка. Пані Сібо пішла, чи певніш полетіла, в помешкання двох добродіїв і з'явилася вдавано ніжна на порозі кімнати, де стогнали Понс та Шмуке. Побачивши господиню, Шмуке кивнув їй, щоб при хворому й словом не прохопилась про справжню думку доктора, бо й приятель теж прочитав у його очах; і вона так само кивнула йому головою в глибокій скорботі.
— Ну як же ся маєте, любий пане? — спитала Сібо.
Дверниця стала в ногах ліжка, взявшись руками
