він здитинився й одружився з своєю панією Еврар, отже може прожити ще довгенько. А що перукар давав не раз по тридцять тисяч франків ще й покоївці, то будинок коштує йому більше, як мільйон, а ціна йому тепер вісімсот-дев'ятсот тисяч франків.
Овернець, за прикладом того перукаря, підслухав останні слова, що Брунер сказав Понсові на ґанку в день побачення незрівняного жениха з Сесіль; тож йому схотілось побувати в Понсовому музеї. Ремонанк жив у добрій злагоді з подружжям Сібо, і незабаром потрапив до помешкання приятелів, коли тих не було вдома. Засліплений Понсовим багатством, Ремонанк відчув у ньому поживу, мовляв купецьким жаргоном, тобто майно, яке можна вкрасти, і вже з тиждень не спускав цього з думки.
— Я ні троха не кпив, — відповів він пані Сібо, — ми ще над чим помитикуємо, і наколи ваш панджей жгодитьші на п'ятдешять тисяч франків ренти, то я зафундую вам кошик нашого оверншького вина, якби ви мені…
— Ви не жартуєте? — спитав лікар у Ремонанка. — П'ядесят тисяч франків до життя!.. Та коли старий такий багач, то під моїм доглядом та опікою пані Сібо він може видужати… Адже недуги печінки властиві дуже міцним натурам…
— Хіба я говорив п'ятдешять? Але єден пан, ожде на ґанку, давав ему шімшот тишяч франків лиш жа шамі картини, тощо!
Почувши від Ремонанка цю заяву, пані Сібо якось чудно глянула на доктора Пулена, чорт запалив лихий вогник у її оранжових очах.
— Ну, годі про ці дурниці, — мовив лікар, якому дуже приємно було довідатись, що клієнт його спроможний сплатити всі його візити.
— Пане докторе, Понс в шей чаш лежить і наколи пані Шібо дашть ми пожвоління привешти екшперта, то я міг би ручити, що у дві годині найду гроші, хоть шімшот тишяч франків…
