Ця сторінка вичитана
Підійми свої очі угору
і ти будеш ізнов, як дитя,
і не буде ні скарг, ні докору:
пропадуть всі тривоги життя.
Он пливе біла хмарка у гості…
У душі відросте пара крил,
і полине вона в високості,
в синім ку́пелі змиє свій пил.
Там не треба ні щастя, ні ласки,
там зникають турботи і гніт.
Ти — царенко з чудової казки,
а та хмарка — то твій самоліт!
