що їздять, а до того ще маєтки, дуже дорогі для людей з Фіджі, як от незрівняної ціни китові зуби, що за найменший з них колись можна було б людину вбити і потім з'їсти…
Хоч Рату Попе нема тепер у Мбау, я мушу таки зараз відвідати його помешкання; його мусить бачити кожен чужинець, коли він приїхав на острів. Це бо дійсно королівський будинок, хоч збудовано його з пористого плетива, зі стрімкою солом'яною стріхою, з вистромленими обидвома кривими кінцями бантин, з дебелого кокосового пня, що має вигляд обглоданої кістки. Назовні цей будинок дещо дикий і обшарпаний, але всередині він охайний, мов хатка якоїсь голяндки, свіжий і холоднуватий, мов Ґранд-Пасіфік — готель в Суві, важний, мов якась вілла в Фобур-Сен-Жермен[1]. Підлога, покладена на палях на певній висоті, так що навіть знизу може проходити холодне повітря, вистелена розкішними пругкими цинівками, плетеними з чорної і білої тонкої соломи, з цяткованою вовняною бахромою по краях. Так само плетені повітропропускні стіни закріплено на дебелих палях з твердого дерева, а палі обмотано чорними, білими й червоними кокосовими мотузками; такими самими майстерно різноманітними зразками прикрашено вели-
30
- ↑ Фобур-Сен-Жермен — аристократичний квартал у Парижі.
