Ця сторінка вичитана
вали жита… Але чи крутить баба задом, чи крутить передом, а світ іде своїм чередом.
Конячка раптом стала, підняла хвіст… Візник скакнув на землю, зліз і голова. Вдвох глянули на могилу…
— Поганяйте, товаришу, а ми поглянемо на свої жита… Повитовчують, пресучі сини, останню стеблину.
Федір Макарович узяв віжки…
— Но-о, Хівря!..
Дійсно, не знаєш, де найдеш, де загубиш… Уся інструкторська колегія ахне, побачивши, як він уїде на двір райсоюзу з представниками вакулівського товариства… Баланс у кешені… В голові трохи пасмурно від снідання, але над головою палке сонце, в житах висвистує вітер степові пісні… Тягне на сон… А над Палієвого могилою варта, як у старовину: очікуючи татарську орду, пильно вдивлялась у хмарну далечінь, і як тільки
