З другого боку, злочини, властолюбство і пекельний геній міледі не раз вже лякали кардинала. Він відчув ніби таємну радість, що назавжди спекався цієї непевної спільниці.
Повільним рухом Рішельє розірвав папір, що так довірливо повернув йому Д'Артаньян.
— Я пропав, — подумав юнак.
Кардинал підійшов до столу й, не сідаючи, написав кільки рядків на пергаменті, дві третини якого було вже заповнено і притиснув свою печатку.
„Це мій присуд, — сказав до себе Д'Артаньян. — Він позбавляє мені нудьги в Бастилії й тяганини суду. Це ще дуже люб'язно з його боку“.
— Візьміть, пане, — промовив кардинал. — Я взяв у вас один відвертий лист, а повертаю вам другий. На цій грамоті нема прізвища, ви сами впишіть його.
Д'Артаньян, вагаючись, взяв папір і прочитав його. То був наказ про підвищення в чин ляйтенанта мушкетерів.
— Монсеньєр, — сказав він, — життя моє належить вам, відтепер розпоряджайтесь ним. Але я не вартий милости, що ви мені робите. У мене є три друга, гідніші за мене.
— Ви гарний хлопець, Д'Артаньяне, — перебив його кардинал, фамільярно поплескавши його по плечу, радий, що переміг таки цю бунтівничу натуру. — Робіть з цією грамотою, що хочте. Тільки пам'ятайте, що хоч прізвища в ній не написано, її дано вам.
— Я цього ніколи не забуду, — відповів Д'Артаньян. — Ваша еміненція можете бути певні цього.
Кардинал обернувся й голосно покликав:
— Рошфоре!
Рошфор, що був, мабуть, тут же, за дверима, негайно ввійшов у кімнату.
— Рошфоре, — сказав кардинал, — ви бачите пана Д'Артаньяна. Я приймаю його до числа своїх друзів. Прошу поцілуватися й поводитись розсудливо, коли хочете зберегти свої голови.
Рошфор і Д'Артаньян доторкнулися один до одного губами. Але кардинал був присутній при цьому й своїми пильними очима стежив за ними.
Вони одночасно пішли з кімнати.
— Ми ще побачимось, пане, чи не так?
— Коли вам буде завгодно, — відповів Д'Артаньян.
— Нагода трапиться, — відказав Рошфор.
— Що таке? — промовив Рішельє, відчинивши двері.
Вони всміхнулися, стиснули один одному руку й вклонились його еміненції.
