посувався наперед, втупивши очі в землю. Невеликі криваві плями, — наслідок поранення чоловіка, що супроводив карету, або одного з коней, — визначали путь екіпажа.
Пройшовши три чверті льє, бувши майже в п'ятьдесятьох кроках од Фестюбера, Атос побачив пляму більшого розміру. Земля була потоптана кіньми Між лісом і цим виявним місцем було видко такі самі сліди маленьких ступнів, як і в саду. Очевидно, карета тут зупинилася.
На цьому місці міледі вийшла з лісу й сіла в карету. Задоволений своїм відкриттям, — що стверджувало всі його згадки, Атос повернувся до готелю, де застав Плянше, що нетерпляче чекав на нього.
Усе відбулося так, як і передбачав Атос. Плянше обслідував дорогу, теж бачив криваві плями й знайшов місце, де зупинили коні. Але він пройшов далі, ніж Атос. Одвідавши в селі Фестюбер коршму, щоб вихилити склянку вина, він, навіть ні в кого не питаючись, дізнався, що напередодні, пів до дев'ятої вечора, один поранений, який разом із дамою їхав у поштовій кареті, примушений був спинитися тут, не мавши сил їхати далі.
Плянше кинувся шукати фурмана карети й розшукав його. Виявилося, що фурман довіз даму до Фромеля, звідки вона подалася до Армантьєра. Дізнавшись про це, Плянше звернув на польову дорогу і о сьомій рано дістався до Армантьєра.
Там був лише один готель при поштовій станції. Плянше удав з себе слугу, що шукає посади. По десятихвилинній розмові зі слугами, він довідався, що вчора, об одинадцятій вечора, в готель приїхала якась жінка, найняла кімнату, покликала хазяїна й сказала йому, що хоче деякий час перебути в цьому краї.
Більшого Плянше й не треба було знати. Він побіг до призначеного місця побачення, знайшов там трьох льокаїв на своїх місцях, поставив їх вартувати коло всіх виходів з готелю, а сам помчав до Атоса. Коли Атос закінчував розпитувати Плянше, увійшли мушкетери.
Обличчя їх були смутні й похмурі, навіть Арамісове.
— Що робити? — спитав Д'Артаньян.
— Чекати, — відповів Атос.
Кожен повернувся до своєї кімнати.
О восьмій вечора Атос наказав сідлати коні й попередив лорда Вінтера та своїх друзів, щоб вони ладналися рушити.
За хвилину всі п'ятеро були готові. Кожен обдивився, чи справна його зброя й направив її. Атос спустився останній. Д'Артаньян був уже на коні й виявляв велику нетерплячку.
