Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/305

Цю сторінку схвалено

І, скочивши на чудового коня, якого він мусів залишити через двадцять льє, щоб узяти поштових, Плянше погнав його вчвал. На згадку про загрози трьох мушкетерів серце йому трохи стискалося, а втім він був у найкращому гуморі й повний радісних сподівань.

Базен поїхав на другий день вранці. Йому дано вісім день, щоб виконати покладене на нього доручення.

Увесь час, поки гінці були відсутні, чотири приятелі, зрозуміло, більше ніж завжди, малися на бачності.

Вони проводили цілі дні, прислухаючись, що кажуть навкруги, слідкуючи за діяльністю кардинала та рознюхуючи, чи не прибув який-небудь з гінців. Не раз їх обсипало морозом, коли когось з чотирьох несподівано викликали в якійсь службовій справі. До того ж вони мусіли уважно стежити й за своїми власними особами. Міледі була, як той привід, що, з'явившись до будь-кого, не дає йому більше спокійно спати.

Вранці восьмого дня, підчас сніданку чотирьох друзів, Базен, як завжди бадьорий, усміхаючись, увійшов до коршми Парпайо і, як умовлялися, сказав:

— Ось відповідь од вашої кузини, пане Арамісе.

Приятелі весело перезирнулися. Половина діла була вже зроблена. Правда, ця половина була легша й вимагала менше часу.

Араміс, несамохіть почервонівши, узяв листа, писаного по-простацькому та з ортографічними помилками.

— Боже милий, — засміявся він, — це призводить мене до розпачу: моя бідолашна Мішон ніколи не навчиться писати, як пан Де-Вуатюр[1].

— Хто ця бідолашна Мішон? — спитав швайцарець, що саме тоді розмовляв з нашими друзями.

— Менш, ніж ніхто, — відповів Араміс, — маленька, чарівна швачка, яку я дуже кохав і просив написати мені на пам'ять кілька рядків.

— Коли вона, — зауважив швайцарець, — така ж велика пані, як й літери її листа, ви мусите бути дуже щасливий, товаришу.

Араміс прочитав листа й передав його Атосові.

— Подивіться, що вона пише, Атосе.

Атос нашвидку перебіг очима послання і, щоб уникнути можливого підозріння, голосно прочитав його:

 

„Мій кузене! Моя сестра й я вміємо дуже гарно розгадувати сни й страшенно боїмось їх. Про ваш, гадаю, можна

  1. Французький письменник початку XVII століття.