Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/202

Цю сторінку схвалено

яку розповіли лорд Вінтер та його приятель, справила на всіх приємне вражіння, крім панів Гріма, Мускетона, Плянше та Базена.

Лорд Вінтер, розлучившися з Д'Артаньяном, залишив йому адресу своєї сестри. Вона мешкала на Королівській площі, що була тоді модний квартал, у будинкові № 6. Він обіцяв заїхати по нього, щоб познайомити їх. Д'Артаньян призначив йому побачення о восьмій в Атоса.

Це знайомство дуже клопотало голову нашому ґасконцеві. Він згадував, як незвичайно ця жінка втрутилася в його долю. Він був певний, що вона — креатура[1] кардинала, а проте почував, що його тягне до неї одно з тих почувань, яке не дається усвідомити. Він боявся тільки того, щоб міледі не впізнала в ньому людину з Менґу й Дувру, бо тоді вона довідалась би, що він належить до друзів пана Де-Тревія, а значить душею й тілом відданий королеві. Як наслідок він утратив би частину переваги: знай його міледі так, як він її знав, він мав би з нею рівні шанси.

Щодо інтриги між нею й графом Де-Вардом, то про це наш зухвалець журився мало, дарма, що граф був молодий, вродливий, багатий і, головне, користувався симпатією кардинала.

Це не абищо мати двадцять років, а надто народитися в Тарбі!

Д'Артаньян почав з того, що пішов до себе вбратися якнайкраще; потім подався до Атоса і своїм звичаєм розказав йому все. Атос вислухав його пляни, похитав головою і з деякою гіркотою в тоні порадив його матися на бачності.

— Як же так? — сказав він йому, — ви тільки но втратили жінку — казали ви — прекрасну, чарівну, привабливу, а тепер вже біжите за іншою!

Д'Артаньян відчув справедливість цього докору.

— Я кохав пані Бонасьє серцем, а міледі люблю головою, — сказав він. — Намагаючись бувати в неї, я, насамперед, хочу з'ясувати собі, яку ролю вона відограє при дворі.

— Роля, яку вона грає! Чорт побирай! Після того, що ви мені розповіли, не важко угадати. Це якась шпигунка кардиналова: вона заведе вас в сільце, де ви неодмінно накладете головою.

— Е, мій любий Атосе, ви здається бачити все в чорному світлі.

— Я не вірю жінкам, мій голубе. Я заплатив вже за свою довірливість, надто за довірливість до блондинок. Міледі, казали ви, білява?

 
  1. Креатура (лат. слово) — витвір, ставленник; людина, що діє в інтересах того, від кого настановлена на дану посаду.