— „Вперед“. Це пароль. Він дасть вам засідланого коня й вирядить вас. Дорогою матимете чотири станції. Коли хочте, залиште на кожній свою паризьку адресу. З вами підуть чотири коні; двох з них ви вже знаєте й, здається, як знавець, склали їм належну ціну; це ті самі, на яких ми їхали верхи. Інші двоє, повірте мені, не гірші. Ці чотири коні матимуть усе потрібне для подорожі. Хоч як ви гордовиті, а не відмовите прийняти одного собі, а трьох інших для ваших товаришів. Вони здадуться вам, щоб у дальнішому воювати проти нас. Ціль виправдовує способи, як кажете ви, французи. Чи не правда?
— Так, мілорде! Я приймаю, — сказав Д'Артаньян. — І коли на те воля божа, ми добре використуємо ваш подарунок.
— Тепер вашу руку, юначе! Можливо ми скоро стрінемося на бойовищі, але тимчасом, сподіваюся, разлучимось, як друзі.
— Так, мілорде, але з надією скоро стати ворогами.
— Не турбуйтеся! Це я вам обіцяю.
Д'Артаньян вклонився герцоґові й швидко пішов до порту.
Напроти Лондонської вежі він знайшов зазначене судно, подав листа капітанові, що, провізувавши його в командира порту, зараз же знявся з якоря.
П'ятдесят суден і собі готові були відплисти й чекали тільки на дозвіл.
Пропливаючи повз одне з них, Д'Артаньян, як йому здалося, впізнав жінку з Менґу, ту саму, яку незнайомий джентлмен узивав міледі, і що Д'Артаньянові здалася тоді такою красунею. Та дякуючи рівній течії й ходовому вітрові судно йшло так швидко, що по хвилині згинуло з очей.
Назавтра коло дев'ятої вони кинули якір у Сен-Валері. Д'Артаньян попрямував до вказаної коршми й впізнав її з галасу, що долинав звідти. Розмовляли про війну між Англією та Францією, вважаючи її за близьку та неминучу, і веселі матроси пили й гуляли.
Д'Артаньян пробився крізь натовп, підійшов до хазяїна й вимовив: „форвард“ („вперед“). Хазяїн жестом запросив його йти слідом за ним, вийшов у двір, провів до стаєнь, де чекав на нього вже засідланий кінь, і спитав, чи не потребує він чогонебудь.
— Мені треба знати дорогу, якою я маю їхати, — відповів Д'Артаньян.
— Прямуйте звідси до Бланжі, од Бланжі до Невшателя, там зайдіть до коршми „Золота борона“, скажіть хазяїнові пароль і там, як і тут, знайдете засідланого коня.
