Сторінка:Александр Дюма. Три мушкетери. 1929.pdf/113

Цю сторінку схвалено

— Мушу повинитися, в мене не було вибору: йти чи не йти, бо мене вели два салдати. Мушу повинитись також, що тоді я не знав ще його еміненції, і я був би дуже радий, якби міг уникнути цієї візити.

— Він погано поводився з вами, загрожував вам?

— Він подав мені руку й назвав мене своїм другом; своїм другом, чуєте, добродійко? Я — друг великого кардинала.

— І тепер ви до кардинальських послуг?

— Так, добродійко. І, як його слуга, я не дозволяю вам брати участи в змовах проти держави, не дозволяю, щоб ви потурали каверзам жінки, — не французки, в якій тече еспанська кров. На щастя, кардинал пильно доглядає за всім, прозирає до самого споду душ.

— А, добродію, так ви прихильник кардиналів! Ви на побігеньках у партії, що мордує вашу жінку й зневажає вашу королеву!

— Приватні інтереси — ніщо проти громадських. Я за тих, хто обороняє державу, — чванливо відповів Бонасьє. — Овва! — додав він, доторкнувшись до туго набитої торбинки з дзвінкою монетою, — а що ви про це казатимете, проповіднице?

— Звідки ці гроші?

— А ви не здогадуєтесь?

— Від кардинала?

— Від нього та від мого приятеля, віконта Де-Рошефора.

— Віконта Рошефора! Так це ж він викрав мене!

— Можливо.

— І ви берете від нього гроші?

— Чи не ви самі казали мені, що то була цілком політична справа.

— Так. Але вони мали за мету примусити мене зрадити мою повелительку, силоміць вирвати в мене признання, що загрожувало честі, а, мабуть, і життю моєї найяснішої господині.

— Добродійко, — сказав Бонасьє, — ваша найясніша господиня — зрадлива еспанка, а кардинал робить по правді.

— Добродію, — відказала молода жінка, — мені було відомо, що ви боягуз, скупердяга й дурень, але я не знала, що ви — негідник.

— Мадам, — мовив Бонасьє, який ніколи ще не бачив жінку таку роздратовану і перелякався її гніву, — що ви кажете?

— Я кажу, що ви — мерзотник, — вела далі пані Бонасьє, помітивши, що починає брати гору над чоловіком. — Так ви втручаєтесь у політику, та ще й кардинальську? Так ви продаєте душу й тіло сатані за гроші?

— Ні, не сатані, а кардиналові.

— Це все єдине, — верескнула молода жінка. — Рішельє і сатана — один біс.