Пан Де-Тревій, тріюмфуючи, ступив у Фор-Левек і визволив мушкетера, що так і не позбувся своєї спокійної байдужости. Д'Артаньянові ж, при першій з ним зустрічі, він сказав:
— На цей раз ви щасливо спекалися лиха. Це вам сплатили за Жюсака. Залишається ще борг за Бернажу. Будьте обачні.
Пан Де-Тревій мав рацію не звірятися на кардинала й не думати, що справу закінчено.
Скоро капітан мушкетерів зачинив по собі двері, кардинал сказав:
— Тепер ми самі, сір, і маємо серйозно поговорити, як буде на те воля вашої величности. Герцоґ Б'юкенгемський протягом п'яти днів жив у Парижі й поїхав тільки сьогодні вранці.
Неможна уявити собі, яке вражіння справили ці слова на Людовика XIII. Він то червонів, то полотнів.
Кардинал бачив, що одним заходом повернув усе, що програв.
— Герцоґ Б'юкенгемський у Парижі! — вигукнув король. — Що йому тут треба?
— Можливо, він хотів змовитись з вашими ворогами, гуґенотами та еспанцями!
— Ні, присягаюсь, ні! Заради змови проти моєї чести, разом із пані Де-Шеврез, Де-Лонгевій та всіма Конде!
— О, сір, яка гадка! Королева занадто доброчесна й занадто любить вашу величність.
— Жінка — слабка істота, пане кардинале, — сказав король, — а про її любов до мене я маю свою власну думку.
— Але я запевняю вашу величність, — настоював кардинал, — що герцоґ Б'юкенгемський приїжджав до Парижу з виключно політичними цілями.
— А я певний, що з зовсім іншими намірами, пане кардинале. І горе королеві, якщо вона винна.
— А й то, — згодився кардинал, — Хоч як тяжко мені уявити собі таку зраду, проте, ваша величність примушує й мене замислитись. Пані Де-Лянуа, яку я, з наказу вашої величности, допитував уже не раз, розповіла мені, що поза-
