тересів народа. Революція перемогла і нікому не вдасться її звалити. Українська-ж інтеліґенція займається „парляментаризмом“ у Камянці-Подільському, Варшаві, Відні.
„Національна Рада!“, „Союз державности!“
Хай грається буржуазія в парляментаризм — у Відні, де ніколи не буде української державности, хоч би там сто „Національних Рад“ і т. п. цяцьок було зроблено.
Будівництво української державности — це діло самого лише трудового люду — селянства і робітництва. Інтеліґенція збанкротувала. Вона й не могла не збранкротувати бо.... одна її частина є несвідома своїх клясових інтересів, a друга, одержуючи ренту не може від неї відмовитись инакше, як не ударом революційного кулака по голові. Буржуазія єсть буржуазія і ніколи вона своєї ренти не подарує без відповідної принуки.
Усвідомляючи собі роль інтеліґенції, пролєтаріят повинен іти твердо своїм шляхом…
Шляхом соціяльної революції.
Шлях революційних мас ясний.
В революції все. Тут буяє визволений дух, тут родиться мрія про казку нового життя, про ті широкі, горді надії, що полу-
