Сторінка:Інтелігенція і пролєтаріят (Шаповал, 1920).pdf/19

Ця сторінка вичитана

— всі дихали за революцією і мріяли про соціалістичний ідеал, а тепер… немає таких гірких і лайливих слів, котрих би вона не кинула на соціялізм, „експеріменти“, і навіть… арештовує соціялістів, погрожує розстрілами, шибеницями, розстрілює, під полеві суди віддає, бігає до поліції всього світу і просить арештовувати українців-соціялістів, не давати їм віз, саботує їх державну і культурну працю, ізолює їх в житті, провокує проти їх темні елєменти, клевеще, клевеще, клевеще… Збірається, шепотить, намічує кандидатів на гетьмана, короля, диктатора…

Одкрито продає свій коханий народ, свою любу неньку-Україну польській шляхті, московській чорній сотні, антантському і якому хочете імперіялізмові, і за всяку ціну хоче опинитись на вершку влади в українській республіці… Оповістила війну українському трудовому людові, обкрадає його з нечуваним цинізмом і готова з чортом поєднатись, аби знищити соціялізм, — єдину реліґію трудового люду і соціялістів, як провідників соціялізму. Записується тисячами в соціялістичні партії, щоб руйнувати їх, зривати з середини, компромітувати їх перед темним людом, щоб опоганювати, паскудити в храмі трудящого людства…

О, українська інтеліґенція виявила велику „революційну“ енерґію в орґанізації революції