Славний був не тим, шо в купи
Він валив людськії трупи,
В крові плавав у війні;
І не тим, що за гріш люду,
За здобутки поту й труду
Бенкети справляв бучні;
І не тим, що в супокою
Він залізною рукою
Люд замучений держав, —
Але тим, що кривди й шкоду
Найбідніших із народу
Серцем зба́гнути бажав.
Тим, що правий без погрози,
На сирітські, людські сльози
Він чутливе серце мав,
Що частенько в простім строю,
Жебраком або слугою
Перебравшися, блукав.
Щоб життя людей пізнати,
Заходи́в у бідні хати,
На базари і на суд,
Де купці людей здирають,
Де судді галь-паль карають
І на кривду право гнуть.
О, на кривдників проступних
На начальників підкупних
Цей халіф був злий батіг!
О, для них не знав він ласки,
З них здирав облесні маски,
Нищив їх, губив, як міг.
А зате жебрак обдертий
Все мав царський дім одвертий
І готовий щедрий дар;
В разі на́пасти, неправди
