Щоб закрали нам — не маєм,
А на бійку не підуть“.
„Пане, — мовив Санчо Панса, —
Добре вам це говорити, —
В вас нема їм що й украсти,
А мені вкраду̀ть осла.
„То вже ви що хочте дійте, —
Стереженого, як кажуть,
Стереже сам Бог. Цю нічку
Буду спать я на ослі“.
„Ну, як хочеш, друже Санчо“,
Мовив лицар, розібрався,
Спутав сво̀го Росінанта,
Ліг під дубом і заснув.
А в густім хащі за дубом
Злодій Джінес Пассамонте,
Що слідив їх всю дорогу,
Слухав слів тих і сміявсь.
„Ну, чекай! — шептав злодюга. —
Вже я дам тобі пізнати,
Що значи́ть порядний злодій!
Ось лиш ти засни мені!“
Не минуло півгодини,
На сідлі заснув наш Санчо
Тим твердим та непробудним,
Тим здоровим хлопським сном.
Джінес з близької кошари
Видобув вузеньку дошку
І чотири рівні тики,
З тим до Санча він підліз.
