Гори, гори! Ось вже й гори!
Дзвінко клекотять потоки,
Тужно ліс шумить зелений,
Любо диха холодок.
На вершках тремтить проміння,
Вівці, мов сніжні платочки,
По зеленій полонині
Розтрусились тут і там.
А у дебрях мешка холод,
А у зворах днює сутінь,
А в верхах крислатих дубів
Тихий вітер шепотить.
Вечоріє. На полянці
У глибокім, темнім лісі
Розложились ночувати
Санчо Панса й Дон Кіхот.
„Пане, — мовить Санчо Панса, —
Небезпечно тут у лісі!
Ті злодюги, що ми з пут їх
Увільнили — тут сидять“.
„Що ж вони зробить нам можуть? —
Мовив лицар. — Срібла, злота
