З цього боку чути крики:
„Га, погані сміхованці!
Нині ми дамо вам знати,
Як то брати нас на кпи!“
А по другім боці річки
Тільки й чути сміх, та регіт,
Та різкеє, ненастанне
Те ослячеє „ія!“
Та на хвилю всі замовкли,
Бачучи в залізній зброї
Дон Кіхота. Він поважно
В'їхав поміж них на міст.
„Люди добрі, — мовив лицар, —
Поки рушите до бою,
Я просив би вас подумать:
За що, пощо биться вам?
„Ви, направо, чи ж то слід вам
Ображаться тим, у чім є
Славним майстром ваш пан війт?
„Ви, наліво, чи ж то слід вам
Голос Божого створіння
Повертати на образу
І на насміх ваших ближніх?“
Тут закашлявся наш лицар.
Замість нього Санчо Панса
Весело собі ж підхопив:
„Хлопці, геть образи всі!
„Погодіться по-братерськи!
Адже й ви і ви відмалку
Все іякали і ваші
Прадіди, діди й батьки!
