Перегнівались, все дармо,
Все кричать: «ія-ія!»
„От ми й здумали за зброю
Взяться, кров'ю сміхованців
Змити лютую образу,
Списом їм роти заткать.
„Тут край поля на долині
Битва має бути нині,
От туди спішать стежками
Наші люди і чужі“.
Дон Кіхот на Росінанті
Аж підскакував, а Санчо
Реготався дорозпуку,
Чувши дивну повість цю.
„Ах ви, люди! Що за люди! —
Мовив Дон Кіхот понуро. —
За ослячий крик готові
Голови собі розбить!“
„Славні хлопці! — мовив Санчо. —
Так і треба! Не піддайтесь!
Вибийте їм кимаками
Сміх із черепів пустих!
„Хто сміяться з мене сміє,
Той мов батька мого за́бив.
За́бив ти мойого батька,
За́б'ю я твою свиню!“
Так говорячи, прибули
На долину, де вже купи
Уоружених стояли, —
Розділяла їх ріка.
