„Що в них золото, як нині,
Над усе було в ціні —
А щасливі за про теє,
Що незвісні в них були
„Ті слівця: «моє», «твоє»!
Все тоді було ще спільне.
Всякому земля прещедра
День у день давала страву.
„Жолудь ось такий смачний,
Мед, що в дупла бджоли зносять —
Це була єдина страва
Преблаженних тих людей.
„Кришталевая водиця
Це був їх напій здоровий,
А кора з дерев високих —
Одіж і хатчина враз.
„Та зате була в них згода,
Єдність, супокій, братерство!
Не пороли маму-землю
Острим плугом ще тоді.
„Ненарушуване поле
Добровільно їм давало
Все, чого було їм треба —
Не було багатих, бідних.
„Без прикраси і без строїв
Непорочнії дівчата
Весело тоді гуляли
І безпечно по лісах.
„Простим, щирим, ясним словом
Не сонетами крутими,
