Під сторожею міцною
На край світу десь везуть.
„Ну, такого я насильства
Стерпіти не можу, Санчо!
А ті кляті чародії
Здавна допекли мені!“
„Господи! — злякавшись дуже,
Скрикнув Санчо. — Тут нам буде
Гірше ще, ніж з вітряками!
Пане, що це вам здається?
„Гляньте, це не чародії,
А черці-бенедиктини,
А в колясці, певно, їде
Якесь панство до Севільї.
„Схаменіться, пане любий!
Ні з попами, ні з панами
Не вдавайтесь у пригоди,
Бо добром не скінчите!“
„Санчо, — згірдно крикнув лицар, —
Не плети, чого не вмієш!
Я кажу: це чародії!
Зараз це побачиш сам!“
І, під'їхавши близенько,
Став конем посеред шляху
І, до штурму спис спустивши,
Так покрикнув до черців:
„Ви, погане, дідьче плем'я,
Зараз випустіть царівну,
Що везете в тій колясці,
Бо інакше вам капут!“
