А тепер, матусю Музо,
Рукави тра засукати,
Та кріпкенько дух заперти,
Та порядно кашлянуть.
Неабиякої сили,
Неабиякого хисту
Тра нам, Музо-паніматко,
Щоб то виславить як слід
Цю нечувану, преславну
І щасливую пригоду,
Що мав лицар наш на вступі —
З вітряками боротьбу.
Дон Кіхот і Санчо Панса,
Розмовляючи любенько
Про лицарськії пригоди
І про царство та остро̀в —
В'їхали на рівну площу,
На котрій в широкім крузі
В місці вітрянім стояло
З тридцять-сорок вітряків.
Дон Кіхот, розгаряче́ний
Сво́їх мрій густим туманом,
Вздрівши вітряки, підскочив
І до Санча закричав:
