Панотець (звавсь Педро Перец),
Ще й голяр сільський Микола
В Дон Кіхотів дім прибули,
Потішали дам сумних.
Аж ось глянь — мужик-сусіда
Тягне в браму Росінанта,
Тягне і осла, на ньому ж
Славний Дон Кіхот лежить.
„Пан наш! Пан наш! Слава Богу!“
Всі кричали, на подвір'я
Вибігли, щоб Дон Кіхота
Щирим серцем привітать.
Але він мов і не бачить,
Але він мов і не чує,
Держачись осла за шию,
Все знай вірші деклямує:
„То не буря в чисте поле
Стадо соколів загнала,
То славетний Дон Родріго
Гнав побитих ворогів.
„Граф із Мантуї Алонсо,
Сеньйор Нарваєц могучий,
Ще й Бен Дараєц арабський
Б'ють на нього з всіх боків“.
Річ йому тут перервали.
„Вуйку! Пане! Дон Алонсо!
Що це з вами? Схаменіться!
Де були ви тілький час?“
Лицар наш хотів устати,
Та не міг. „Я бився, бився!
