Та наголос рік поважно:
„Лицарю, хай буде й так!
„Думку вашу похваляю.
Сам я за́молоду також
В світ ходив пригод шукати
І келі́шками дзвонить.
„Жаль лише, що в мо́їм замку
Поки що нема каплиці,
Але можна й край керниці
Зброї вам допильнувать.
„А тепер скажіть, мій пане,
Маєте ви дещо грошей?“
„Ані дудка! — мовив лицар. —
В жадних книгах я ніде
„Не читав, аби лицарство
Мало хоч би гріш при со́бі“.
„Ну, це помилка, мій пане, —
Відказав йому корчмар. —
„Може, в книгах там про сеє
Не писали, та це певно,
Що блукаюче лицарство
В світ не гналось без дрібних.
„Певно й те, що не пускалось
І без чистої сорочки, —
Як не лицар сам, то джура
Мав при со̀бі все, що слід.
„І бальзам на рани також
Мусили при со́бі мати,
Бо у битвах, у пустинях
Де цирулика візьмеш?
