Спудився корчмар, та був він
Хитрий і бувалий в світі,
То й доміркувався зараз,
Що у лицаря, мабуть,
В голові нема всіх дома.
„Встаньте, лицарю! — промовив. —
Що лиш треба вам, усе те
Я вчинить для вас готов“.
„Бачите, — сказав наш лицар, —
Власна воля й обов'язок
Звуть мене у світ широкий
На пригоди й боротьбу.
„Блудним лицарем зробитись
Я задумав, поражати
Всю нечисту, вражу силу
І невинність боронить.
„Та біда, що я ще досі
Не прийнятий в стан лицарський, —
Так ви завтра, ясний пане,
В лицарі мене побийте!
„По лицарському звичаю
Я цю ніч продержу варту:
В вашій замковій каплиці
Буду зброї пильнувать.
„Завтра ж рано милость ваша
Звольте за́конні удари
Дать мені й благословити
На той славний шлях мене!“
„Ну, — корчмар подумав, — буде
Нам на цюю ніч забава!“
