Славний лицар Дон Кесада
Думає глибоку думу:
То сідає, то зірветься,
Мов до лету горобець.
То він ходить по покою,
То неначе стовпом стане,
Щось воркоче та муркоче,
Далі так став говорить:
„Світ страшенно попсувався,
Мов та бочка розісхлася
Та тече в усіх уторах —
Конче тра набить обруч.
„Зледащіло все лицарство
Животи пасе, розводить
Все любовні теревені,
А пригод не йде шукать.
„А неправда скрізь панує
І гнітить невинність люто
Землю Божую плюгавить
І поганить красоту.
„Велетні жорстокі ходять,
Діток без страху з'їдають,
Мучать в погребах красавиць —
Оборони їм нема.
„Гей, Алонсо, схаменися!
Весь свій вік прожив ти чесно,
Злу не потурав ніколи,
То й тепер не потурай!
