І в розпаленій уяві
Вихром носяться скаженим
Люті велетні криваві,
Люті змії стоголові,
Славні лицарі з мечами,
Що по пахи в крові бродять,
І красавиці чудові
На високих пишних ганках,
Битви, свари, поєдинки,
І нечувані пригоди,
І блискучії турніри,
І розкішнії обіди.
Дивні пестощі любовні,
Рани й лічення в моменті,
Нині бідність, завтра царство
Лицарю паде в подолок.
Мов колеса млиновії,
Все те путалось, мішалось,
Клекотіло, торохтіло
У лицарській голові.
День по дневі, ніч по ночі,
Мов невпинная гарячка,
Йшла та вбивчая робота,
Світ пожерла весь йому.
Ні до діла, ні до мови,
Ні до думки неспосібний
Став сірома — просто мовить,
Бідний лицар одурів.
