Хоч вийшов він на волю знов
І честь свою обмив,
Та все ж у бідності тяжкій
Літа свої скінчив.
Самотній, без приятеля,
Посеред ворогів
До смерти він з неправдою
Борбу завзяту вів.
І в Дон Кіхоті свій портрет
Духовий нам списав,
Безумця благородного
Нам образ завіщав.
Без боязні, без огляду
На біль, інте́рес свій,
За славу, за невинність він
Іде в нерівний бій.
Він — аж до старости дитя —
Прямцює на провал,
Побитий, та невигаслий,
Несе свій ідеал.
