Еспанія! Еспанія!
Мов у казочнім сні,
Той земний рай, чудовий край
Привиджуєсь мені.
Яркеє сонце сипле жар
Тепла і красоти,
Зима на горах там сидить,
Не сміє вниз зійти.
Вічнозеленії ліси
Розкішно шепчуть знай,
І ріки срібнії шумлять
І поять спраглий край.
Один лиш серед блисків тих
І гір, лісів і рік,
Посеред раю земного
Бідує чоловік.
Хоч не зверху, то в серці ще
Він носить, в голові
Тиранства і пониження
Кайдани вікові.
Тепер він звільна двигаєсь
На новий, світлий шлях,
Та давні рани ще болять,
Не вигас давній жах.
Еспанія! Еспанія!
При слові тім у нас
Не нинішній являєсь край
І не вчорашній час.
