Думку лютую без стиду
Положив був сам Аллах —
Думку люту та жорстоку!
Вислати від свого боку
Джіафара на той світ,
Йому голову відрізать
І з ним враз побить, повішать,
Потопить його весь рід.
Отоді були в Багдаді
Всі більдари дуже раді,
Бо їх меч не спочивав,
А в невинній крові мився;
Зате кожний збагатився,
Бо з побитих все здирав.
Отже, сталась в тому літі
Річ нечувана на світі.
До царя один більдар
Набли́зився, поклонився,
І стояв, і вниз дивився.
«Що тобі?» питає цар.
«Царю, — мовить цей, — їй-богу,
Поблагослови в дорогу».
Халіф
«Хочеш в Мекку мандрувать?»
Більдар
«Ні, вже… я по іншій часті:
На розпуття йду я красти,
Грабувать і розбивать».
Халіф
«Що це, ти здурів, небоже?»
Більдар
«Знаю, царю, що негоже
