Тут Месрур його в бік штуркнув
І до нього стиха муркнув:
«Що ти, хлопче, стуманів?
Слухай царського наказу,
Бо тебе велить відразу
Розідрати пів-на-пів».
Бассім
Га! Що! Батечку владико!
Я би на такеє лико
Обнажав свого меча?
В мене меч страшенно блиска:
Лиш раз блисну, розбійни́цька
Впаде голова з плеча.
«Приклякни ти, лиходію!
Маєш віру і надію
В ласку Божу? Говори!
Помолися уостаннє,
Нам усім віддай прощаннє,
Піднеси дух догори!»
Злодій кляк, почав молиться,
А Бассім стоїть мов злиться,
Сам міркує, що робить?
Страшно заверта очима,
Вправо, то наліво блима,
Далі так став говорить:
«Чоловіче ти безрідний,
Настає твій час послідний,
Що у ад тебе знесе!
Мов, чи що признати маєш?
Говори, чого бажаєш?
Я зроблю для тебе все.
«Жадним трудом не згордую:
Як голодний — нагодую,
