Ось перед халіфом стали,
Очі сумно поспускали,
А халіф до них рече:
«Чи то ви ті бузувіри,
Що робили зла без міри?
О, та кара не втече!»
Злочинці
«О! владико правовірних!
До тих злочинів безмірних
Гнав нас, знать, отець змії!
В жалю й скрусі тут ми нині:
Покараєш — га! ми винні,
А простиш, то ми твої».
Халіф
«Ні, не ждіть собі пощади!
На те зло немає ради
Іншої, окрім меча.
Гей, Ахмете, ну щосили
Зараз першому в тій хвилі
Голову знеси з плеча!»
Злодій клякнув, похитнувся,
Та Ахмет лиш замахнувся,
І скотилась голова.
«Ось, владико правовірних,
Кара злочинів безмірних:
Кров булькочеться жива»,
Халіф
«Добре так. Життя погане —
Й смерть погана. Ну, Османе,
Ти вчини другому так!»
Злодій ще не озирнувся,
Та Осман лиш замахнувся —
Ані пікнув неборак.
