Які там йому були,
Як халіфськії більдари
Йому почесті складали
І пригістника дали.
Повідав, як грав роль пана,
Як гостився у Отмана, —
Аж халіф трохи не тріс
Зо сміху; скінчив словами:
«Бог зі мною! Дідько з вами!
А халіфу дуля в ніс.
«І це все мені недаром!
Від сьогодні я більдаром
Так і лишусь при дворі.
Хай халіф що хоче мовить,
Але тут мене не зловить,
Наче рака у норі».
«Славно, славно, любий друже!
Це придумав зручно дуже, —
Так халіф йому сказав. —
Ну спасибі! Звеселив нас!
А тепер коб ти пустив нас!
Нам прощатись час настиг».
«З Богом! З Богом! І без прощі!
У болото, в дебри й трощі
Йдіть, де ваш проклятий дім!
Хай вам Бог не дасть потіхи,
На дорогу бід три міхи,
Хай за вами лусне грім!»
Так чемненько попрощались
І регочучи забрались
Від Бассіма гості геть,
А він двері ще засунув,
Відвернувся, сильно плюнув:
«Тьху, щезайте в очерет!»
