Щоб тебе нам не забути,
Добрим словом все спімнути,
В сво́їм сидячи коші!»
Бассім
«Щоб вас радше застовпило,
Ваші очі засклепило,
От що я скажу тобі!
Через ваші кляті очі
Вся біда мене толочить,
Мов собаку у юрбі.
«Двадцять літ я жив, як в раю,
Ні про що було не дбаю,
Лиш про власне ремесло, —
Аж нараз все щезло к кату,
Скоро вас в мою кімнату
Якесь лихо наднесло.
«Ви врекли мене, палу́би!
Через вас той кривоклубий
Наш халіф мене ганя,
Мов з попівського закляття,
Від заняття до заняття,
Мов піскарського коня.
«Але дзусь вам всім у вічі!
А халіфу дзусь і двічі!
Ось я вип'ю! Ось і з'їм!
Всі нещастя і пригоди
На добро мені виходять,
І я все собі Бассім.
«От і нині! Таж, їй-богу,
Ще ніколи ні на кого
В одній днині не сплило
Стільки зла і стільки щастя!
