Бассімова пісня
Десь в далекім краю
Був собі султан,
Для своїх підданих
Дуже добрий пан:
У своїй палаті гуляв дні і ночі,
Ніхто його в краю не бачив на очі,
Крім його дворян.
Та одного разу
Всіх султанів взір
Вийшов погуляти
Трохи на простір;
Ходив вулиця́ми, ходив на базари,
Не йшла з ним сторожа, ні жадні жандари,
Лиш один візир.
На однім базарі
Здибав він купця,
Цей прийняв султана,
Знать, за чужинця́,
Привітав їх чемно, проводив часину…
«Прошу вас, панове, на малу гостину
До свого двірця».
Був дворець багатий,
Зала не мала;
От купець приводить
Гостей до стола, —
Свиснув, плеснув, і вже в штири лави
П'ятсот мисок прерізної страви
Служба нанесла.
До купця султан наш
З подивом рече:
