Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/185

Видав десять драхм, як дріт;
Вже смеркалось, як з думками,
Опакований клунками,
До своїх допхавсь воріт.

 

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

 

Ніч. Халіфу знов не спиться,
Все Бассім наяву сниться;
«Що то робить неборак?
Як там смакувала кара?»
Ось він кличе Джіафара
І до нього мовить так:

«Як міркуєш, Джіафаре,
У якім настро́ю варе
Є тепер наш друг Бассім?»

Джіафар

«Пане, у такім настро́ю,

Що такого б я порою
Не бажав собакам всім.

«Вранці сорому наївся,
В п'яти здорово нагрівся,
Шо ще й досі десь пече;
А тепер чуприну чуха,
В тьмі сидить і тільки слуха,
Як помалу час тече.

«Мисль одна у нього старша:
В животі кишки тнуть марша,
Горло страшно пересхло.
Там то десь бурчить та лає,
Нам на голови бажає
Трясцю, гризь і всяке зло!»